Пн-Пт 09:30 — 17:30

ЛІГА:ЗАКОН ЮРИСТУ

14.06.2021 1. Закон про виконавче провадження: особливості розгляду господарських спорів
Огляд практики застосування ВС Закону про виконавче провадження в господарських справах:
• Верховний Суд неодноразово наголошував, що Законом України "Про виконавче провадження" встановлено спеціальний порядок судового оскарження рішень, дій чи бездіяльності державного виконавця або іншої посадової особи органу державної виконавчої служби щодо виконання постанов про стягнення основної винагороди, витрат виконавчого провадження. Відповідні спори належать до юрисдикції адміністративних судів і їх потрібно розглядати за правилами адміністративного судочинства.

• Предметна юрисдикція спорів щодо оскарження рішення, дії чи бездіяльності державного виконавця залежить від суті оспорюваних дій. Так, наприклад, питання щодо затвердження мирової угоди на стадії виконання судового рішення належать до юрисдикції господарського суду.

• Спір про стягнення з приватного виконавця безпідставно набутих коштів виникає з правовідносин, пов'язаних із примусовим виконанням рішення та не є публічно-правовим, а випливає з відносин, які стосуються реалізації права позивача на захист майнових прав, що унеможливлює розгляд цієї справи за правилами адміністративного судочинства. Майновий спір у цій справі між суб'єктом господарювання та фізичною особою потрібно вирішувати в порядку цивільного судочинства.

• Необхідність повідомляти боржника про здійснення виконавчих дій щодо проведення опису й арешту майна боржника не входить до обов'язків державного виконавця.

• Застосування виконавцем такого заходу примусового виконання рішень, як звернення стягнення на право оренди рухомого й нерухомого майна, можливе щодо власника такого майна, а також у тих випадках, коли право на таке відчуження щодо іншої, крім власника, особи передбачено законом або договором.

• Державний виконавець може дійти висновку про неможливість розшуку майна боржника тільки після того, як повністю реалізував надані йому права, застосував усі можливі заходи для досягнення необхідного позитивного результату.

• Якщо було пропущено встановлений законом строк пред'явлення виконавчого документа до виконання, то орган державної виконавчої служби, приватний виконавець мають протягом трьох робочих днів повернути виконавчий документ стягувачу без прийняття до виконання.

• Стягувач має бути належним чином повідомлений про відкриття виконавчого провадження та про вчинені виконавцем дії, водночас саме виконання рішення не є належним повідомленням.

• Питання щодо відсутності нерухомого майна із зазначеними в наказах індивідуально визначеними характеристиками й обставини можливості виконання судового рішення на стадії вирішення питання стосовно відкриття виконавчого провадження виконавець не встановлює та вони не є підставою для повернення виконавчих документів.

Передавальний акт, затверджений загальними зборами банку, що приєднується, і банку-правонаступника є належним доказом правонаступництва банку-правонаступника щодо майна, прав й обов'язків банку, що приєднується.

• Питання щодо розгляду вимог про відшкодування матеріальної шкоди, завданої неправомірними діями державного виконавця, потрібно вирішувати залежно від підстав позову стосовно неможливості повернення надмірно стягнутих із позивача коштів за судовим наказом.

• Сторони виконавчого провадження мають право заявити клопотання про визначення вартості майна під час проведення виконавчих дій із виконання рішення суду про звернення стягнення на предмет іпотеки.

2. Банкрутство та ліквідація компаній
Багатьом із нас насправді знайомі ці, на перший погляд, страшні слова – банкрутство та ліквідація. Безумовно, такі слова асоціюються у нас із неможливістю повернення боргів (насамперед це стосується банкрутства). Спробуємо розібратись із нюансами цих понять і визначити основні моменти, з якими доведеться стикнутись передусім кредитору під час захисту своїх інтересів у відповідних процедурах стосовно боржника.

Наш досвід, накопичений під час захисту інтересів кредиторів, які звертались за правовою допомогою у таких справах, дає можливість дійти висновку, що все ж таки вказані процедури – банкрутство та ліквідація – не є найкращим варіантом для кредиторів із позиції повернення заборгованості їх боржників.

За власними спостереженнями, можемо говорити, що в процедурі банкрутства задоволення вимог кредиторів у розмірі хоча б 40 % від загальної суми заборгованості є надзвичайно гарним результатом. У більшості випадків реальне погашення грошових вимог кредиторів становить від 5 % до 15 % сукупних грошових вимог. Це відбувається через те, що переважна кількість боржників розглядають процедуру банкрутства як спосіб ухилення від виконання своїх зобов'язань і, відповідно, вживають усіх можливих заходів, щоб протидіяти кредитору в його намаганнях забезпечити реальне погашення грошових вимог.

Найчастіше в подібних кейсах ми стикались із завчасним виведенням активів із компанії-боржника та залишенням лише неліквідних активів або ж тих, які перебувають у заставі/іпотеці у кредиторів, та вжиттям заходів, спрямованих на участь у процедурі банкрутства лояльних до боржника (засновників боржника) арбітражних керуючих. Також досить часто навіть ліквідні активи, за рахунок реалізації яких кредитор міг би отримати задоволення своїх грошових вимог, реалізовуються на других повторних аукціонах за ціною, яка вдесятеро є меншою за їх ринкову вартість. Звичайно, усе це ліквідатори і покупці аргументують тим, що це ринкові відносини, на таке майно відсутній попит і таке інше. На жаль, норми чинного законодавства, зокрема ч. 3 ст. 80 Кодексу України з процедур банкрутства (далі – КУзПБ), виписано таким чином, що навіть у судовому порядку оскаржити результати проведення такого аукціону лише з підстав низької реалізаційної вартості надзвичайно складно, а в переважній більшості випадків – узагалі неможливо.

Розглянути основні моменти, які повинен ураховувати кредитор у разі ініціювання процедури банкрутства свого боржника - в матеріалі видання ЮРИСТ&ЗАКОН від 03.06.2021

3. Судова практика
Щодо допустимості доказів, отриманих за допомогою провокації
Відповідно до ч. 3 ст. 271 КПК під час підготовки та проведення заходів з контролю за вчиненням злочину забороняється провокувати (підбурювати) особу на вчинення цього злочину з метою його подальшого викриття, допомагаючи особі вчинити злочин, який вона би не вчинила, якби слідчий цьому не сприяв. Здобуті в такий спосіб речі та документи не можуть бути використані у кримінальному провадженні.
https://verdictum.ligazakon.net/document/96856703

Щодо припинення права власності на створений об'єкт архітектури на підставі скасування реєстрації декларації про початок виконання будівельних робіт та про готовність об'єкта до експлуатації.
Скасування реєстрації декларації про початок виконання будівельних робіт та про готовність об'єкта до експлуатації не є підставою для припинення права власності на новостворений об'єкт архітектури. Право власності на новостворений об'єкт будівництва, стосовно якого видано наказ, набуто позивачем з моменту державної реєстрації цього права після прийняття такого об'єкта в експлуатацію, таке право є непорушним і може бути припинено лише з підстав, визначених законом.
https://verdictum.ligazakon.net/document/97074662

Щодо звільнення від відповідальності власника джерела підвищеної небезпеки за заподіяну шкоду
Чинне законодавство не передбачає такої підстави для звільнення від відповідальності власника джерела підвищеної небезпеки як вина потерпілого. При цьому, груба необережність потерпілого може бути підставою для зменшення розміру відшкодування.
https://verdictum.ligazakon.net/document/96787920



Повернення до списку