Пн-Пт 09:30 — 17:30

19.11.2021 1. Вимоги часу: дистанційна робота
Дистанційна робота – це нове поняття в трудовому законодавстві України, що з'явилось у зв'язку з карантинними обмеженнями й неможливістю виконувати трудові обов'язки в офісі для значної частини працівників.
Таке нововведення в нашому законодавстві запровадив Закон України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо удосконалення правового регулювання дистанційної, надомної роботи та роботи із застосуванням гнучкого режиму робочого часу" від 04.02.2021 р. № 1213-IX.

Закон додав до Кодексу законів про працю України статтю 602, яка передбачає, що під дистанційною роботою слід розуміти форму організації праці, за якої роботу виконує працівник поза робочими приміщеннями чи територією власника або уповноваженого ним органу, в будь-якому місці за вибором працівника та з використанням інформаційно-комунікаційних технологій.

За загальним правилом, дистанційну роботу запроваджують за взаємною згодою між роботодавцем і працівником з обов'язковим укладенням трудового договору про дистанційну роботу в письмовій формі. У разі якщо запровадження дистанційної роботи відбувається з ініціативи роботодавця, то підлягають застосуванню вимоги статті 32 Кодексу законів про працю України щодо зміни істотних умов праці.

Однак Закон передбачає також декілька спеціальних правил щодо запровадження дистанційної роботи. Зокрема, працівник може вимагати від роботодавця тимчасове, строком до двох місяців, переведення на дистанційну роботу, якщо на робочому місці стосовно нього було вчинено дії, що містять ознаки дискримінації. При цьому роботодавець може відмовити працівнику в такому переведенні, якщо виконання дистанційної роботи неможливе, зважаючи на трудову функцію працівника, а також якщо працівник не навів фактів, які підтверджують, що дискримінація, сексуальне домагання чи інші форми насильства мали місце.
Про суть, зміст, нюанси дистанційної роботи читайте в матеріалі ЮРИСТ&ЗАКОН від 11.11.2021

2. Неможливо скористатись одночасно послугами захисника за призначенням і захисника за договором

Статтею 50 КК України передбачено, що покарання є заходом примусу, що застосовується від імені держави за вироком суду до особи, визнаної винною у вчиненні злочину, і полягає в передбаченому законом обмеженні прав і свобод засудженого. Покарання має на меті не тільки кару, а й виправлення засудженого, а також запобігання вчиненню нових злочинів як засудженим, так і іншими особами.

 Під час призначення покарання за вчинення злочинів, пов'язаних із безпекою дорожнього руху, слід ураховувати не лише наслідки, що настали, а й характер і мотиви допущених особою порушень правил безпеки дорожнього руху, її ставлення до цих порушень та поведінку після вчинення злочину. Відповідно до вимог ст. 65 КК України під час призначення покарання суд повинен урахувати ступінь тяжкості вчиненого злочину, особу винного, обставини, що обтяжують і пом'якшують покарання.

Виходячи з указаної мети і принципів справедливості, співмірності та індивідуалізації, покарання має бути адекватним характеру вчинених дій, їх небезпечності та даним про особу винного, які підлягають обов'язковому врахуванню.

Згідно зі ст. 414 КПК України невідповідним ступеню тяжкості кримінального правопорушення та особі обвинуваченого визнають таке покарання, яке хоч і не виходить за межі, установлені відповідною статтею (частиною статті) закону України про кримінальну відповідальність, але за своїм видом чи розміром є явно несправедливим через м'якість або через суворість.

Стосовно права на захист…

Згідно з положеннями кримінального процесуального законодавства обвинувачений має право мати захисника, з яким уклав угоду про надання правової допомоги, а також на отримання правової допомоги захисника за рахунок держави у випадках, передбачених КПК України, та законом, що регулює надання безоплатної правової допомоги.

Стаття 46 КК України дозволяє обвинуваченому укласти угоду одночасно з декількома захисниками. До того ж, якщо обвинувачений виявив бажання мати захисника, але з об'єктивних причин не може його залучити самостійно, то суд своїм рішенням залучає захисника до участі у кримінальному провадженні для здійснення захисту за призначенням (ст. 49 КПК України). Водночас надання безоплатної вторинної правової допомоги припиняється, зокрема, якщо особа вирішила користуватися захистом іншого захисника, з яким уклала угоду (ст. 23 Закону України "Про безоплатну правову допомогу").

 Аналіз чинного законодавства свідчить, що особа одночасно не має права користуватись послугами захисника, з яким уклала договір про надання правової допомоги, та послугами безоплатної правової допомоги, яку надають за рахунок коштів Державного бюджету України, місцевих бюджетів та інших джерел.

Тобто особа має право користуватись послугами або захисника за призначенням, або захисника за договором.

СУДОВА ПРАКТИКА:

Щодо стягнення коштів за кредитним договором, сплачених одним із подружжя особисто після припинення фактичних шлюбних стосунків

Якщо одним із подружжя укладено договір в інтересах сім'ї, то цивільні права та обов'язки за цим договором виникають в обох із подружжя. Виконання кредитних зобов'язань, які виникли у обох з подружжя, за рахунок коштів одного з них (у тому числі і частково) може бути підставою для вимог до іншого подружжя, в тому числі і за правилами статті 544 ЦК України

Щодо оподаткування витрат на відрядження

Виплачені працівнику компенсаційні виплати у зв'язку зі службовим відрядженням не можуть кваліфікуватися як додаткові блага і не можуть визначатись як дохід, що підлягає оподаткуванню, з огляду на те, що витрати, понесені під час відрядження за кордон (на проїзд як до місця відрядження і назад, так і за місцем відрядження, зокрема - користування послугами таксі) є витратами на відрядження, за умови виконання вимог пункту 170.9 статті 170 Податкового кодексу, тобто надання необхідних підтверджуючих документів.

Щодо умов припинення строкового трудового договору

Припинення трудового договору після закінчення строку не вимагає заяви або якогось волевиявлення працівника. Власник також не зобов'язаний попереджати або в інший спосіб інформувати працівника про майбутнє звільнення за пунктом 2 частини першої статті 36 КЗпП України.

Закінчення строкового трудового договору (контракту) припиняє трудові відносини тоді, коли вимогу про звільнення заявила одна із сторін трудового договору - працівник чи власник або уповноважений ним орган. При такому волевиявленні однієї зі сторін друга сторона не може перешкодити припиненню трудових відносин.

Щодо підтвердження стажу роботи на посадах, що дають право на призначення пенсії на пільгових умовах

 Необхідність звернення до комісії з питань підтвердження стажу роботи на посадах, що дають право на призначення пенсії на пільгових умовах або за вислугу років, необхідно лише у тому випадку, коли у трудовій книжці відсутні дані про безпосередню зайнятість протягом повного робочого дня у виробництві зі шкідливими умовами праці.



Повернення до списку